Непростим 2022 рік видався для українців. Війна внесла свої корективи в роботу та життя кожного. Але, щоб держава існувала, суспільство повинно працювати та розвивати економіку. Лад мусить бути всюди, де його можна підтримувати, зокрема і на наших вулицях. Як вдалось вистояти та не зупинити діяльність у такий непростий час комунальному підприємству «Львівспецкомунтранс», яке щодня допомагає робити чистішим наше довкілля, з якими проблемами стикнулось, та які плани на новий рік, розповів директор компанії Тарас Стефанишин.
То яким цей рік був для вас?
– Так чи інакше цього року все пов’язане з війною. Пам’ятаю ранок 24 лютого. На роботу приїхав о 7 ранку, мав поговорити з людьми, підібрати слова та донести, що попри все – життя триває і ми мусимо працювати. Хоча, якщо чесно, й самому було трохи незрозуміло, як саме воно буде. Наші партнери, що працюють на полігонах, заявили, що призупиняють роботу. Ми зіткнулися з проблемою, а куди вивозити сміття, яке вже було зібране і перевантажене на площадці. Була невідомість, і з цим треба було навчитися жити. Мали багато перешкод. Ті самі блокпости по місту, які значно утруднювали нашу роботу. Їде сміттєвоз, на блокпості його зупиняють і умовно, скажи: «паляниця». Наші машини розклеєні розпізнавальними знаками, тим не менше водіїв часто зупиняли: «куди їдеш?», «що везеш?». Запровадили комендантську годину. Потрібно було виписувати перепустки, узгоджувати їх з ЛОДА.
У перший тиждень наші контрагенти, які постачають нам пальне відмовились від своїх зобов’язань. Не зважаючи на чинні договори, зіслались на форсмажорні обставини. Захотіли працювати лише на умовах передоплати.
Були такі речі, які створювали іноді великі клопоти, до них неможливо було підготуватися. Зараз все вже поставлено на звичні рейки, якщо так можна сказати. А тоді, в якусь одну мить, звичайний ритм життя дав збій. Перші тижні кожен сподівався, що це все скоро закінчиться. Але потім зрозуміли, що війна надовго, тому поступово перелаштовувалися на нові реалії. В період, коли багато хто не уявляв , яким буде завтра, ми повинні були гарантувати стабільність, а львів’янам, що повторного сміттєвого колапсу не буде, не зважаючи ні на що.
У нас з’явилося багато волонтерської роботи. Іноді люди просто просили забрати сміття, але не могли за цю послугу заплатити. Обслуговували і обслуговуємо таких безкоштовно. В перші тижні війни, мали величезний шмат роботи на залізничному вокзалі. Спочатку поставили там два контейнери, наступного дня чотири. Дійшло до того, що в якийсь момент вже забирали відходи із 20 контейнерів. Вивозили сміття щодня, іноді по два рази на день. Пасажиропотік на вокзалі був шалений. У наше місто їхали переселенці, переїжджали в інші області та за межі України. Сміття було дуже багато. За це нам ніхто не платив. Зараз також обслуговуємо там. Забирали і забираємо відходи з гуртожитків куди поселені переселенці, з блокпостів. Це безкоштовні послуги.
А на роботі з клієнтами все це якось відобразилося?
– У перші дні війни ми виконували своєрідну терапевтичну роботу. Працювали, попри все і безперебійно. Люди бачили, що їхні вулиці продовжують прибирати, сміття вивозять, біля їхнього дому порядок і це трохи заспокоювало. Бувало, люди дякували нам за те, що виконуємо свої обов’язки, не відмовляємось від них. Ми у свою чергу старались ні на день не зупинятися.
А як же проблеми з паливом, ця криза вас якось торкнулася?
– Один Бог знає, як нам вдалось із цього вибратись. Проблема було колосальна. Доводилось їздити, домовлятися, просити під милий бік. На території підприємства маємо свою паливну бочку. 80% пального, до початку війни, ми заправляли машини із неї. Це було зручно та економно. Але в якийсь час ми це паливо вичерпали, а наступної поставки нема. Треба було негайно домовлялися на заправних станціях, укладали інші угоди.
Паливо подорожчало суттєво…
– Так, спочатку воно подорожчало, потім дещо ціна стабілізувалася. Потім у травні відбувся ще один стрибок. Це було ще те випробування. Ціна виросла більше ніж у два рази. У другий квартал року: квітень, травень, червень для нас був збитковий. Наші надходження були нижчими, ніж видатки. Пальне становить 30% видатків у наших послугах. Піднімати ціну на обслуговування ми не мали права, такі повноваження належать лише місцевому самоврядуванню. Питання на вивіз ТПВ розглянули лише в червні і з липня в дію вступили вже відкориговані тарифи. Якщо раніше тариф складав орієнтовно 720 гривень, зараз більше тисячі гривень.
Поменшало клієнтів?
– Насправді ні. Люди зрозуміли труднощі, з якими, за таких умов, працюють комунальники. Крім того, наша послуга є потрібною. Ми виконуємо роботу якісно і безперебійно. Тому і отримуємо підтримку своїх клієнтів.
Звільнення на підприємстві були?
– Практично ніхто не пішов, люди поставились з розумінням. Нам довелось трохи зменшити зарплату. Але всі це зрозуміли, відтоку кадрів не було. Ніхто не виїхав за кордон з наших працівників. Маємо лише своїх Героїв, які пішли захищати Батьківщину.
Скільки ваших працівників воює на передовій?
– Семеро. Перша людина, яка пішла в ЗСУ це наш юрист Юрій Андрусик. Він на фронті буквально з початком війни. Пішли також наші вантажники та водії. На війні дуже затребувана водійська професія. Наші хлопці мають неабиякий досвід. Ніхто з них не вагався, коли отримав повістку. Ми пишаємось ними.
До початку війни ви якось підтримували армію?
– Авжеж кожен долучався і продовжує долучатися чим може. На підприємстві неодноразово запроваджували низку ініціатив. Був збір кришечок від пластикових пляшок, які використовують у виготовленні протезів для наших воїнів. Зараз от розпочали збір бляшаної тари. Передаємо її волонтерам, які займаються виготовленням окопних свічок. Це актуально і потрібно, тому щоразу реагуємо на подібні запити. Це те найпростіше, що ми можемо у нашій діяльності зробити. Розставили по місту окремі контейнери. За перших два тижні зібрали десять мішків бляшанок. Передали майстрам. Також збирали одяг для внутрішньо переміщених осіб, одяг для наших захисників. Проводили збір дерев’яних відходів – дров, для обігріву блокпостів. Зараз знову це відновили.
Тривоги якось впливають на роботу?
– Стараємось працювати, як працювали, не забуваючи про безпеку своїх працівників. На підприємстві є укриття, а щодо вивозу сміття, то воно проводиться у нічний час, коли зазвичай сирени не лунають.
А чому сміття вивозять в ночі?
– Така позиція міста, на ранок вулиці Львова мають бути чистими. Тому до 8 ранку наші працівники вивозять непотріб.
Перебої з електрикою якось перешкоджають роботі?
– Роботі на майданчиках ні. Наша техніка добряче обладнана необхідним світлом, тому прибирання відбувається незалежно є освітлення території чи ні.
До речі, ми і раніше старалися бути енергонезалежними. Від газу практично відмовились ще десь 5 чи 6 років тому. 
Використовуємо твердопаливний котел. Опалюємо деревиною. Закуповуємо її до настання холодів. Цього року встановили ще й сонячні колектори. Вони нагрівають воду від енергії сонця. В планах встановлення сонячної електростанції. Вже оголосили тендер.
Чи змінила війна людей? Зокрема тих, які постійно доставляли чимало клопоту комунальникам, нищили їхнє майно?
– Напевне ні. Є такий відсоток людей, який завжди існував, і жодні обставини на них не впливають. Наприклад люди, які завжди викидають сміття не туди, куди потрібно, або ті, які свідомо нищать контейнери, майданчики, розмальовують чи розписують баки. Вони ніде не ділися, періодично отримуємо повідомлення про такі випадки. Єдине, що зауважуємо, поменшало крадіїв. Коли у нас почався проект з органікою, то ми не дорахувалися чимало 120 літрових контейнерів. Десь до 150 штук було викрадено. Ціна одного – тисяча гривень. Якось навіть двох безхатьків зловили з нашими баками на базарі, вони їх намагалися продати. Зараз таких менше. Може більше боятися стали, все ж таки вночі діє комендантська година. А все інше не змінилося, як підпалювали сміття в контейнерах так і підпалюють. Лиходії не розуміють, що це колосальна робота. Одного разу так поміж сміттям в баку загорілась викинута фуфайка. Тліла непомітно. Коли наші працівники погрузили непотріб в сміттєвоз, почало диміти з цілої машини. Довелось висипати все сміття. Перебирати, а потім руками вантажити заново. 8 тонн відходів не так вже й легко скидати назад.
До зими готові?
– Зима ніяк не впливає на нашу роботу і наші показники. Це ж не перша зима. Комбінація зима і війна – так. А все інше – звично. Треба поміняти гуму, перевірити акумулятори, замінити технічні рідини – це регламент, діємо згідно нього. Як на мене, то треба умудритися бути неготовим до зими.
Нещодавно ЛСКТ відновив послугу з прийому великогабаритного сміття, проте тепер вона стала платною…
– З 2018 року стартував цей проект. Спочатку він був пілотним, розрахований на кілька місяців. Але через затребуваність розтягнувся на кілька років. У лютому цього року призупинили його на доопрацювання. Зараз відновили, але існує він тепер на платній основі. Ціна невисока. Проте вона мусить бути. В усьому світі такі послуги платні. Діють і певні обмеження, тепер ми приймаємо виключно три види відходів: чисте будівельне сміття – бій, старі меблі, м’які частини та несправну побутову техніку. Діють певні ліміти і на кількість прийому відходів. І тут, до речі, нас часто питають, чому так, мовляв, більше будете приймати, більші заробітки. Пояснюємо проект не для заробітку, він радше соціальний, покликаний аби зменшити кількість такого виду сміття на майданчиках та у контейнерах для відходів.
Які плани у новому році?
– Перш за все дуже хочеться щоби завершилась війна. Після нашої перемоги можна буде планувати якусь роботу, якийсь розвиток. Хочемо обновити техніку. Придбати ще хоча б дві машини-сміттєвози. Оновити контейнерний парк, придбати дробарку. Приватним фірма в цьому питанні легше. Вони можуть пригнати собі дорогу, якісну машину із-за кордону. Вибрати таку, яку вважають за необхідне. Нам важче, на такі угоди мають бути проведені тендери. Все має бути офіційно і документально. Техніку шукають за найнижчою ціною, але тут і небезпека, вона може бути вже раніше вживана і ненадійна.
У планах також налагодити власну сортувальну станцію ПЕТ. Щоб можна було самостійно відсортовувати пластик за кольором. Багато ідей. Але зараз, коли маємо всі ці випробування, основним завданням стало – зберегти людей, втримати колектив та дати можливість їм мати роботу.